Резюме
В ході дослідження під нашим спостереженням знаходилися 44 хворих на хронічну кропив’янку віком від 18 до 65 років (середній вік 46,1 ± 2,0 років), із них 13 (29,5 %) чоловіків і 31 (70,5 %) жінка.
Дослідження проводилося в дизайні паралельних груп. Всі пацієнти були рандомізовані на три клінічні групи залежно від схеми лікування.
Порівняльний аналіз впливу різних схем лікування на динаміку рівня гістаміну в сироватці крові хворих на хронічну кропив’янку показав високий ступінь кореляції (r = 0,68; р < 0,001) темпів зниження продукції гістаміну після лікування з комплексом лікувальних заходів (включення в терапію препарату Біонорм). Аналіз ефективності терапії дисбіозу кишечника у хворих на хронічну кропив’янку показав істотне поліпшення стану мікрофлори кишечника в основних групах пацієнтів (р < 0,01). Нормалізація якісного і кількісного складу мікрофлори спостерігалася у 13 (81,3 %) пацієнтів, які отримували Біонорм, і у 11 (68,8 %) пацієнтів, які отримували пробіотик.
Результати дослідження показали, що нормалізація продукції гістаміну в плазмі крові та відновлення мікрофлори кишечника у хворих на хронічну кропив’янку при включенні в терапевтичний комплекс препарату Біонорм і пробіотика зумовлює істотне поліпшення основних клінічних симптомів захворювання.
Доведено, що існує кореляційний зв’язок між зниженням рівня гістаміну в плазмі крові та методом лікування.
Включення у терапію препарату Біонорм дозволяє досягти зниження рівня гістаміну та відновити флору кишечника, а отже, значно покращити клінічний ефект та якість життя пацієнтів.
Ключові слова: висип, свербіж, кропив’янка, гістамін, дисбіоз, кишечник.
Є. М. Дитятковська, І. А. Родкіна, Л. В. Грибанова, М. А. Євтушенко, Ю. В. Бендецька
