«Все може бути отрутою – все залежить лише від дози» – всі лікарі люблять повторювати цю знамениту фразу Парацельса. Так, навіть звичайна сіль може стати отрутою, а будь-які ліки – й поготів! Саме тому необхідно знати, які симптоми може викликати отруєння ліками, і що необхідно робити в такій ситуації.
Отруєння ліками у дітей
4 з 10 випадків отруєння у дітей дошкільного віку складають випадки отруєння ліками. Льодяники, пастилки, сиропи – усі ці привабливі, але потенційно небезпечні лікарські форми, безумовно, мають зберігатися в недоступних для малюків місцях. До того ж під час їх прийому спеціалісти рекомендують не акцентувати увагу дитини на смакових якостях препарату: ліки від горла не варто називати «цукерками» !
Також трапляється, коли препарати дають дитині помилко в дорослому дозуванні або повторно (різними членами сім’ї).
Отруєння ліками у підлітків частіше пов’язане з навмисним вживанням препаратів: з метою налякати батьків, викликати до себе співчуття (парасуїцидальні наміри) або із справжніми суїцидальними намірами. У першому випадку доза зазвичай невелика, препарати не надто токсичні, а діти самі викликають швидку допомогу. У випадку суїцидальних намірів частіше використовуються більш небезпечні речовини, і стан дітей може бути досить важким.
Отруєння ліками у дорослих
Медикаментозне отруєння у дорослих можуть бути пов’язане як з помилковим прийомом високої дози препарату (таке трапляється у літніх людей), так і навмисним – або з пара- чи суїцидальними намірами, або з метою завдати шкоди комусь іншому. Оскільки практично кожен препарат й навіть дієтична добавка можуть заподіяти лихо, необхідно знати найнебезпечніші симптоми отруєння ліками та основні правила швидкої допомоги у таких випадках.
Медикаментозне отруєння парацетамолом
Це один з найпоширеніших видів медикаментозних отруєнь, причому значна частина таких ситуацій виникає через дитячу цікавість, бажання спробувати «смачний сиропчик». Ще частина пов’язана з тим, що батьки або дорослі не надто уважно читають інструкції та стежать за дозою.
Парацетамол входить до складу багатьох комплексних препаратів для усунення симптомів застуди (таблеток, порошків для розчинення, капсул), а також ректальних свічок. Його негативна дія на організм пов’язана з тим, що в процесі обміну парацетамол виснажує запаси глутатіону, а це опосередковано може призвести до пошкодження печінки. Проміжний продукт метаболізму парацетамолу (параамінофенол), в свою чергу, може привести до некрозу нирок.
Отруєння парацетамолом можливе навіть при разовому прийомі дози парацетамолу, що в 10 разів перевищує терапевтичну (140 мг / кг ваги), або при повторному прийомі парацетамолу 20-30 мг / кг, в разі якщо вже була прийнята добова доза (160 мг / кг).
Через півгодини після цього може з’явитися нудота, блювання, шкіра стає блідою, починається сильне потовиділення – такі симптоми можуть відзначатися протягом доби чи двох. Протягом двох діб триває біль в області печінки, порушення рівню печінкових ферментів (білірубін, трансамінази тощо). Після третьої доби після прийому парацетамолу розвивається жовтяниця, ниркова недостатність, ушкоджується міокард тощо. При отруєнні такими ліками обов’язково промивають шлунок і призначають прийом специфічного антидоту – ацетилцистеїну (140 мг / кг у вигляді 5% розчину – стартова доза, кожні 4-6 годин – 70мг / кг).
Медикаментозне отруєння ацетилсаліциловою кислотою (аспірином)
Цей вид отруєння розвивається найчастіше від випадкового прийому препаратів, до складу яких входить ацетилсаліцилова кислота, або ж аспірин. Саліцилати, до яких відносять цю діючу речовину, впливають процеси енгергообміну в клітинах, метаболізм глюкози і води, підвищують проникність стінок судин, стимулюють центр дихання. Після їх прийому у високих дозах (для дітей вона становить 100-150 мг / кг) виникають блювота, збудження, часте дихання. Під дією цих речовин розвивається порушення свідомості, галюцинації, можуть з’явитися судоми, підвищитися вміст цукру в крові, порушитися робота нирок.. Буває, що через підвищення проникності судин виникає кровотеча чи крововиливи під шкірою. Обов’язковою є звернення до лікаря, оскільки промивання шлунку за допомогою зонда і внутрішньовенне введення лужних розчинів тощо повинні проводитися під контролем медичних спеціалістів.
Медикаментозне отруєння антигістамінними засобами (препаратами від алергії)
Антигістамінні препарати часто доводиться застосовувати навесні, коли симптоми алергії загострюються: іноді лікарі називають кілька ліків на вибір, а хворий вирішує їх приймати паралельно. В результаті одна й та сама діюча речовина приймається багаторазово. При застосуванні димедролу або препаратів для внутрішньом’язового введення можуть траплятися помилки в дозуванні (наприклад, токсичною для дитини трьох років вважається доза 100 мг димедролу). Ці речовини можуть викликати нетипове збудження, або, навпаки, млявість, слабкість, мимовільні скорочення м’язів, судоми, галюцинації або марення, сухість і почервоніння шкіри, підвищення температури тіла.
Медикаментозне отруєння препаратами для лікування нежитю
Судинозвужувальні компоненти – похідні імідазолу (галазолин, ксилометазолин, нафтизин) – входять і до складу комплексних препаратів від застуди, котрі застосовують у вигляді крапель, спреїв, препаратів для прийому всередину. Крім того, іноді перевищується частота використання або рекомендована доза (1-2 краплі): дво- або триразове збільшення дози вже може викликати отруєння. Часто дітям застосовують препарати, які не відповідають віку дитини, коли концентрація діючої речовини перевищує «дитячу». Між іншим, доза 10 мг нафтизину може бути смертельною для дитини вагою 13-14 кг).
При передозуванні ці ліки можуть викликати занепокоєння, нудоту і блювоту, звуження зіниць, блідість шкіри, спазм судин і, як наслідок, – підвищення артеріального тиску, бронхів (що проявляється в скруті дихання і задишки).
Медикаментозне отруєння клофеліном
Ця речовина використовується для швидкого зниження артеріального тиску. Однак через його швидкого дії, воно часто використовується не за призначенням. Клофелін (клонідин) впливає на функцію головного мозку та регуляцію тонусу судин, викликаючи їх розширення.Після його прийому може виникнути різка слабкість, розвинутися порушення зору, сильний головний біль. Також можуть виникнути порушення серцевого ритму, потужний седативний ефект (аж до коми), пригнічується дихання, знижується рівень калію і глюкози в крові, звужуються зіниці, шкіра стає холодною і вологою.
При прийомі всередину препарат всмоктується протягом 45 хвилин і зберігається в крові до 10 годин. Це дуже важкий вид отруєння, що вимагає негайної допомоги (введення гормонів, стимуляції роботи серця і дихання). Блювоту викликати не слід (можна промивати шлунок за допомогою зонда, але не пізніше ніж протягом 4 годин після отруєння).
Медикаментозне отруєння антидепресантами
Антидепресанти блокують рецептори нервової системи. Відповідно при отруєнні і передозуванні розвиваються ефекти, пов’язані з нервовою системою – судоми, в тому числі такі, що нагадують епілептичні припадки, порушення функції серцево-судинної системи (спочатку підвищення тиску в перші 8 годин, потім зниження), втрата свідомості, звуження зіниць, сухість шкіри. На тлі цих симптомів підвищується температура тіла, що призводить до пошкодження головного мозку. Симптоми лікарського отруєння антидепресантами з’являються через кілька годин після їх прийому. На жаль, ймовірність загрози для життя у цієї групи лікарських отруєнь найвища – кожен четвертий летальний випадок смерті від лікарських отруєнь пов’язаний з антидепресантами. Цей небезпечний вид медикаментозного отруєння вимагає негайної госпіталізації в токсикологічне відділення, оскільки необхідно не тільки нормалізувати дихання, зняти судоми, а й відновити роботу серця та знизити температуру тіла.
Принципи лікування лікарського отруєння
Яка б речовина не викликала отруєння ліками, однозначна рекомендація токсикологів полягає в призначенні проносних засобів та ентеросорбентів для того, щоб зменшити кількість отрути в шлунково-кишковому тракті, прискоривши виведення токсинів та\чи всмоктавши їх сорбентами.
І якщо специфічні ліки при отруєнні повинні призначатися токсикологом і використовуватися як антидоти, ентеросорбенти вигідно відрізняються тим, що їх доцільно призначатия абсолютно при всіх лікарських отруєннях – навіть в випадках передозування препарату ( наприклад, коли була помилково прийнята подвійна доза).
У таких складних випадках,як отруєння ліками, потрібно приймати максимально дієві, потужні сорбенти, першим серед яких можна назвати Біонорм – цей засіб відрізняється від інших ентеросорбентів унікальним комплексним потрійним складом.
Крім ефективного виведення і зв’язування токсичних речовин, Біонорм також стабілізує роботу травної системи, оскільки містить в своєму складі речовини, які покращують перистальтику та забезпечують послаблюючий ефект. Тобто він позбавляє необхідності приймати проносне та сорбент окремо.
Біонорм в своєму складі містить:
– лігнін, потужний сорбент натурального походження, який миттєво всмоктує отруйні сполуки.
– целюлозу, волокна якої буквально вимітають отруйні речовини з численних складок слизової оболонки товстого кишечника та допомагають їх вивести;
-лактулозу, яка одночасно слугує і проносним, і пребіотиком, корисним для роботи травного тракту.
Ці властивості Біонорма дозволяють рекомендувати препарат після прийому антибіотиків: пробіотики створюють необхідні умови для відновлення мікрофлори кишківника.
Біонорм не тільки сприяє проведенню детоксикаційних заходів. Завдяки його дії, відновлюється нормальна мікрофлора, котра постраждала після прийому антибіотиків, а це допомагає зменшити негативні шлунково-кишкові симптоми, що завжди розвиваються після отруєнь.
Біонорм необхідно приймати за 1-1,5 години до або після їжі:
- дорослим і дітям старше 12 років – по 2-3 таблетки 3 рази на день;
- дітям у віці 6-12 років – по 1-2 таблетки 3 рази на день;
- дітям у віці 3-6 років – по 1 таблетці 3 рази на день.
Препарат приймають до повної нормалізації стану. Курс прийому – до 14 днів, але він може змінюватися під наглядом лікаря. Так само може бути призначений повторний курс прийому Біонорма.
